в очкуванн вчно тиш ти прокидашся зараноще коли сонна голова сонцяледь помтнасьогодн туман воно ще довше горниться в простирадлахцього вязкого просторулниво викочуючись з пднебессяледь ледь ти височушся з недрв свох вже далеких снвз пврозплющеними очима ти нащупуш двер сьогодн тиша набува надвисоко гучностакварумна тишати риба що повльно пливемлявоосвтленими починаннямиз нетривкими дотиками ширшавого дна забутого листявицвлого як все мстовд сво тодшно грайливост ти безколрна тньвдпливаючих необмеженьтвого власного високовольтного щастящо вже занадто знеструмленевеликою клькстю перегорлих днвчи ти рахувала?вони занадто жвав аби х зловити надто повльн аби перейти в нша зараз.. безмежно далектуман тим особливий що нби витеркоюзнищу вс значення близкост вддаленностус тво гранале у цй нмотпереходивши нби ус лабринти сутностбез жодних стнти оговтушся хай так само млявояк те свтло лново лампи розумшщо це все люзя стн забагато у товщ цю важко плотначе перший ковток повтря намагашся вхопити хоч диний свй наголоста нотн надто добре ховаютьсяа слова ще кращети нби знаш що ця застарла гучнстьлише вона зможе розбити товщу цих стнок ти прокинешся в ясността все люзя ти люзявчнодовготишпрокидайся!дзвонить будильника за вкном туманний ранок ти мовчки соб посмхашсяоктобер
↧