ПОЛОНЙкрила мо холодн мокр каже мй птах перелтнийде ж тво небо захмарно високе?де твй обцяний квтень?де тво пальц чпк чутливвсх алергй мох свдки?де твоя впертсть?де твоя хтивсть?де золота моя клтка?пташко мояти не квапся в неволюолова й злата не дам ядам тльки хлба води солдам тоб свжу памятьвдосталь повтря психоактивучисту шовкову постльбудем мняти нжнсть на хтивстьтисячу рокв поспльбудем лтати будем спватив серц терпкого лтабудемо друзв у гост скликатиз ери палеолту сфери з паперу повтрян зм лтачки з серветокми перепишемо вс под книги в бблотекахми облаштумо свт нанвовиростим власний квтеньтльки не вр ти мен на словодай лиш себе згртикрила тво мерехтлив примхливти ж бо метелик не птах тияк пролетла крзь грози злививесь нелегальний шлях свй?не змайстрував я н клтки н буди не наладнав полонубудь соб вльнаа дм твй будеу мене помж долонямиздрик
↧